Писанина. Кімната

Ти просто вдихаєш повітря у його кімнаті, та твоя голова уже паморочиться від задоволення. Ти робиш це поспішно й таємно. Він зовсім поряд. Один рух, і він тебе побачить. Та це п’янить ще більше. Ти ж не знаєш, якою буде його реакція. Хоча... Що такого ти робиш? Це ж не збочення. Чи збочення?
Його кімната тобі як святиня, щось недоторкане і таке особливе. Вона наповненна ним. А як хочеш ти наповнитись ним. По самі вінця. Робиш глибокий вдих. Відчуваєш? Ти наповнюєшся.
Ти ловиш цей миттєвий кайф і різко закриваєш двері.
Не можна.
Тобі не можна, як би не хотілось.
Він не твій. Хоча ти й усвідомлюєш, що пропав.
Ти його.

<em>Писанина. Кімната.</em>

<em>Ти просто вдихаєш повітря у його кімнаті, та твоя голова вже паморочиться від задоволення. </em>

<em>Ти робиш це поспішно й таємно. Він зовсім поряд.</em>

<em> Один рух і він тебе побачить. Та це п’янить ще більше. </em>

<em>Ти ж не знаєш, якою буде його реакція. Хоча... Що такого ти робиш? Це ж не збочення. </em>

<em>Чи збочення?</em>
<em>Його кімната тобі як святиня, щось недоторкане і таке особливе. </em>

<em>Вона наповнена ним. А як хочеш ти наповнитись ним. По самі вінця.</em>

<em> Робиш глибокий вдих. Відчуваєш? Ти наповнюєшся.</em>
<em>Ти ловиш цей миттєвий кайф і різко зачиняєш двері.</em>
<em>Не можна.</em>
<em>Тобі не можна, як би не хотілось.</em>
<em>Він не твій. Хоча ти й усвідомлюєш, що пропав.</em>
<em>Ти його.</em>

<em>Так, дуже гарно! Ти талант!
</em>

Писанина. Кімната

Ти просто вдихаєш повітря у його кімнаті, та твоя голова уже паморочиться від задоволення. Ти робиш це поспішно й таємно. Він зовсім поряд. Один рух, і він тебе побачить. Та це п’янить ще більше. Ти ж не знаєш, якою буде його реакція. Хоча... Що такого ти робиш? Це ж не збочення. Чи збочення?
Його кімната тобі як святиня, щось недоторкане і таке особливе. Вона наповнена ним. А як хочеш ти наповнитись ним. По самі вінця. Робиш глибокий вдих. Відчуваєш? Ти наповнюєшся.
Ти ловиш цей миттєвий кайф і різко закриваєш двері.
Не можна.
Тобі не можна, як би не хотілось.
Він не твій. Хоча ти й усвідомлюєш, що пропав.
Ти його.

Писанина. Кімната

Ти просто вдихаєш повітря у його кімнаті, та твоя голова вже паморочиться від задоволення. Ти робиш це поспішно й таємно. Він зовсім поряд. Один рух і він тебе побачить. Та це п’янить ще більше. Ти ж не знаєш, якою буде його реакція. Хоча... Що такого ти робиш? Це ж не збочення. Чи збочення?
Його кімната тобі як святиня, щось недоторкане і таке особливе. Вона наповнена ним. А як хочеш ти наповнитись ним. По самі вінця. Робиш глибокий вдих. Відчуваєш? Ти наповнюєшся.
Ти ловиш цей миттєвий кайф і різко зачиняєш двері.
Не можна.
Тобі не можна, як би не хотілось.
Він не твій. Хоча ти й усвідомлюєш, що пропав.
Ти його.

Гарно :) 

Писанина. Кімната

Ти просто вдихаєш повітря у його кімнаті, та твоя голова уже паморочиться від задоволення. Ти робиш це поспішно й таємно. Він зовсім поряд. Один рух, і він тебе побачить. Та це п’янить ще більше. Ти ж не знаєш, якою буде його реакція. Хоча... Що такого ти робиш? Це ж не збочення. Чи збочення?
Його кімната тобі як святиня, щось недоторкане і таке особливе. Вона заповнена ним. А як хочеш ти заповнитись ним. По самі вінця. Робиш глибокий вдих. Відчуваєш? Ти наповнюєшся.
Ти ловиш цей миттєвий кайф і різко зачиняєш двері.
Не можна.
Тобі не можна, як би не хотілось.
Він не твій. Хоча ти й усвідомлюєш, що пропав.
Ти його.

<em>Схоже, що таки писанина.</em>