Sonet 22 Не вірю дзеркалу, що постарів, До того часу, поки юний ти; Та ляже зморшка і тобі між брів, Як визнаю: й мені більш не цвісти. Бо вся краса квітучих днів твоїх – Мого лиш серця сяючий убір, Що в твоїх грудях, як твоє – в моїх; Й не старший я за тебе вже з тих пір. То ж, любий мій, і ти про себе дбай, Як я про тебе, в кім моє життя; Про серце в грудях теж не забувай, Як ніжна мати про своє дитя; – ооооБо б’ються спільно юне і старе – ооооЙ твоє загине, як моє замре. Переклад Віктора Марача My glass shall not persuade me I am old, So long as youth and thou are of one date, But when in thee time's furrows I behold, Then look I death my days should expiate: For all that beauty that doth cover thee Is but the seemly raiment of my heart, Which in thy breast doth live, as thine in me. How can I then be elder than thou art? О therefore, love, be of thyself so wary As I not for myself but for thee will, Bearing thy heart, which I will keep so chary As tender nurse her babe from faring ill: Presume not on thy heart when mine is slain; Thou gav'st me thine, not to give back again.