Трохи української класики...) Цвітуть бузки, садок біліє І тихо ронить пелюстки, Напівзабуте знову мріє, Як помах милої руки. У небі вітер кучерявий Колише теплую блакить, І на землі гойдає трави, І затихає, й знов шумить. І раптом схоплює на крила Хвилясті співи журавлів, — І давня казка, вічно мила, Зринає крізь хвилястий спів. Максим Рильський (1911-1918 рр.)