З Вікіпедії: "2. Звук [в] вимовляється дзвінко, ніколи не замінюється звуком [ф]: [барв]. Навпаки, в кінці слова після голосного, в середині слова після голосного перед приголосним та на початку слова перед приголосним набуває більшої звучності і переходить у нескладотворчий [ў]: [браў], [поўтори́ти], [ўплиў]. Безголосий варіант [в], але без переходу в [ф] зустрічається тільки в кінці слова після двох глухих приголосних: [виедаўни́цтв̯]." http://uk.wikipedia.org/wiki/Вимова_в_українській_літературній_мові

і як тільки вивчали мови до винайдення фонетики? :( немає там ніякого "у"

Та ви думаєете я не слухав?:) Там взагали, що дуже цікаво, є два редактори на сайті (тобто модератори, які мають повноваження видаляті вимови, які їм здаються не вірними чи щось ще). Один з них мені й пояюснював, що є такий звук [ў] і що саме він вимовляється коли літера "в" стоїть перед ішним приголосним та в кінці. http://www.forvo.com/user/Takuboku/ Й наскільки я знаю він сам є україномовним, тобто українська – перша мова. Та є ще другий товарищ, у цього "в" у цих місцях звучить як звичайна [в]. http://www.forvo.com/user/Mykola_S/ Тобто в двох редакторів різна вимова... А взагалі, я зараз слухаю часом новини, та Тягнибок з Яценюком вимовляють все ж таки [ў] в названих місцях. Але є й багато таких, хто вимовляє [в]. Але це, як мені теперь здається, все ж невірно. Тобто місцями й від україномовних (перша мова) можна почути [в], но це трапляється рідше, а частіше все ж від тих у кого це друга мова. Та й хто сказав, що всі прямо знають правильну вимову?:) ПС: Слова вітер, вулик не відносяться до мого питання, а тільки ввічливий (з тих що ви запропонували).

Послухай вимову на forvo.com/languages/uk/ Порівняй вимову - вітер, вулик, ввічливий. Там різні звуки. Коли стараються і говорять повільно, тоді звук змазується. Перевіряй на довгих реченнях. І не кажи, що ти хочеш перевірити. Обходь стороною тих, які думають, що вони володіють українською, Може бути, що вони її вивчили, але не терлися в мовному оточенні і мовці з них ніякі. Щасти.

Ну тоді здається, що це все ж літературна норма говорити [ў], у вікіпедії ось є правила вимови в українській літературній мові - в найкращій відповіді, яку я вибрав. Але мабуть різніция дуже мала, що б її так сразу й помітити; здається цей звук взагалі трапляється без відома говорячої людини – натурально, якщо темп речі достатньо швидкий; і тому коли просять когось подумати над тим, як вимволяються схожі слова, їм здається, що там цей самий [в], і саме тому коли вони проговорюють ці слова повільно – й акцентують цю [в], тому що пом'ятають, що зазвичай всі звуки в українській мові вимовлюються чітко.