Так кохають несміливі нерішучі, ненаважливі
люди
"Ніколи.
Нікому.
Не дозволю більше от так вриватись у моє життя."
Наївна. Ех, Гай-гай,
наївна.
Ти вже дозволила. Він увірвався ще тоді, біля спорткомплексу.
Ввірвався в саме серце.
Своїм голосом. Своєю посмішкою. усмішкою
Всім своїм єством.
З того моменту він проникає все дальше у душу. засягає все глибше у душу.
А потім були Карпати.
Його сміх. Знову ж його голос.
Ти почала обожнювати цей голос. Він ж постійно лунає в твоїй голові.
І що ж тепер! Може переставити?
А що тепер?
Серце ж бо крається. Від болю. від пустоти.
Ти хочеш насиченості.
Ти хочеш барв.
Барв, якими володіє тільки він.
Питання залишилось одне, єдине: "А вона?"
Відповідь теж одна: "Заміна."
Гарно.
Знову ж тільки паралелі - відтінки ж думки, порухи почуттів тільки за автором!
Може б текст ще раз?
Так кохають несміливі люди
"Ніколи.
Нікому.
Не дозволю більше от так вриватись у моє життя."
Наївна. Ех, наївна.
Ти уже дозволила. Він ввірвався ще тоді біля спорткомплексу.
Ввірвався в саме серце.
Своїм голосом. Своєю посмішкою. Всім своїм єство.
А тепер.
А що тепер?
З того моменту він проникає все дальше у душу.
А потім були Карпати.
Його сміх. Знову його голос.
Ти почала обожнювати цей голос. Він ж постійно лунає в твоїй голові.
А серце ж бо крається. Від бодю. від пустоти.
Ти хочеш насиченості.
Ти хочеш барв.
Барв, якими володіє тільки він.
Залишається одне питання: "А вона?"
Відповідь теж одна: "Заміна."
<em>Чудова мініатюра! Браво!</em>
Так кохають несміливі люди
"Ніколи.
Нікому.
Не дозволю більше от так вриватись у моє життя."
Наївна. Ех, наївна.
Ти уже дозволила. Він ввірвався ще тоді біля спорткомплексу.
Ввірвався в саме серце.
Своїм голосом. Своєю посмішкою. Всім своїм єством.
А тепер.
А що тепер?
З того моменту він проникає все дальше у душу.
А потім були Карпати.
Його сміх. Знову його голос.
Ти почала обожнювати цей голос. Він ж постійно лунає в твоїй голові.
А серце ж бо крається. Від болю. Від пустоти.
Ти хочеш насиченості.
Ти хочеш барв.
Барв, якими володіє тільки він.
Залишається одне питання: "А вона?"
Відповідь теж одна: "Заміна."