Позвольте мне ответить на этот вопрос по-русски, поскольку моя клавиатура имеет только русский алфавит. До приобретения независимости в украинском алфавите была только одна буква "г". После приобретения независимости в украинский алфавит была введена еще одна буква. Буква "г" в транскрипции обозначается знаком [г], а новая буква обозначается знаком [h], хотя это не звук [х]. гора [hoра] - гудзик [гудзик] гречка [hречка] - гвалт [гвалт] Лично я и все мои родственники и все вокруг произносили звук [г] в данных парах слов одинаково.

Взагалі, слід писати "ґ" там де вона має бути, але дійсно часом пишуть "г" замість "ґ". Можливі причини: 1. Людина яка пише, з правописом не дуже знайома. 2. Бувають обставини, коли немає даного символу у технічному засобі для друкування тексту (наприклад чужий комп'ютер, де немає набору українською; друкарня де про літеру "ґ" не чули і не мають, та ін.) Ситуація з українськими "ґ" і "г" чимось нагадує ситуацію з російськими "ё"="е". Я наприклад не розумію, чому пишуть літеру "е" замість "ё", навіть у книжках. На фарбі економлять, чи сил не вистачає на додаткових дві крапки. Якщо повинна бути "ё" я завжди пишу "ё", і мені також дуже приємно і зручно читати, якщо я бачу у тексті "ё" а не "е".

Трохи історії У 1926 році проект «Українського правопису» було опубліковано для обговорення. Серед учасників Всеукраїнської правописної конференції, що відбулась у Харкові 1927 року були 4 високі урядовці Наркомпросу, 5 академіків, 28 університетських професорів лінгвістики й філології, 8 учителів, 7 журналістів і 8 письменників. Учасники конференції схвалили новий правописний кодекс, за винятком небагатьох правил. Насамперед це стосувалося дискусійних правил написання л-ль та г-ґ, бо саме навколо них виникли найбільші суперечки. На конференції було обрано президію Правописної комісії у складі 5 осіб. Комісія ухвалила 1928 року компромісне рішення щодо дискусійних правил, у якому було взято до уваги основні традиції української мови галицьку й наддніпрянську. Усі подальші зміни в українському правописі за радянських часів приймали без жодного обговорення. У 1933 році правописна комісія на чолі з Хвилею переробила «Український правопис», визнавши норми 1927 (1928) років націоналістичними. 4 жовтня 1937 року в газеті «Правда» з'явилася критична стаття, згідно з якою українську мову потрібно більше наблизити до російської. Після того політбюро ЦК КП(б)У ухвалило постанову, згідно з якою: «Вважати за необхідне дати на сторінках газети Комуніст розгорнуту, докладну критику викривлень і помилок, допущених у Словнику, зокрема щодо протягування в українську мову польських та інших іноземних слів у той час, як для позначення нових понять ближчі і добре знайомі українському народові російські слова. Доручити комісії розглянути всі виправлення, які необхідно буде внести до словника». Про літеру "ґ" Про недостачі нового правопису 1945 р. не тут говорити, але про одну з них треба сказати, це вигнання букви ґ з нашого правопису, як то було й за царату. Це вигнання рішуче йде проти нашої багатовікової традиції, а також і проти "вимови широких мас" (пор. ґеґати, ґалаґан, ґедзь, ґерґотати, ґуля й т. ін.) та "мови найкращих письменників". Так як її викинули з мови, то зараз почали її масово повертати.