Я вважаю, що в першу чергу все залежить від того середовища, в якому людина знаходиться. Пасивне володіння обома мовами притаманне, мабуть, майже всім українцям, але це не означає, що кожен з них може без будь-якого дискомфорту вільно розмовляти і висловлювати свої думки як українською, так і російською.
Я, наприклад, з мамою розмовляю російською мовою, а з батьком українською, так само і з друзями.
У нас на Закарпатті взагалі дуже багато людей, особливо з сільської місцевості, в буденному житті розмовляють на нашому діалекті, який сильно відрізняється від літературної української мови, але який ні в якому разі не є суржиком в тому розумінні, як його сприймає переважна більшість людей. Закарпатський діалект - це субстрат української мови з домішками словацької, чеської, угорської (у нас кажуть мадярської), в меншій мірі російської та румунської. Тому, наприклад, для людей зі Східної України він незрозумілий, оскільки вони з цими мовами просто не стикаються, і запозичені слова, які для нас є звиклими, їм здаються зовсім чужими.